Найвища вершина в нацпарку (1268 м.н. р.м.); Краєвиди, полонини, горобинові криволісся; Ареал ведмедя, рисі, оленя, кота лісового, глушця.
Туристичий шлях розпочинається з м. Сколе, де розміщений ж/д вокзал та адміністрація парку, де можна попередньо замовити супровід екскурсовода.
Цей туристичний шлях цікавий в усі пори року. Весною можна спостерігати пробудження природи на різних висотах над рівнем моря, протягом літа на високогірних луках буяє різнотрав'я, восени яскраві шати бука, берези, явора відтіняють темно-зелену хвою ялиць та смерек, а також неповторна краса природи, чисте, напоєне ароматом хвої і різноманітних трав - повітря.
Туристичний шлях веде весь час угору, лінією хребта в напрямку на північний захід і через 3 км виводить на галявину, де змінює напрям спершу на захід, а пізніше на південний захід. Далі маршрут ще 2 км. веде лісом досить стрімко догори і виводить на хребет Парашки. Тут необхідно звернути направо, на північний захід, зліва розташована гора Корчанка (1180 м н.р.м.), на якій розміщена телеретрансляційна вежа. З цього місця 5 км необхідно йти в напрямку на північний захід відкритим хребтом до вершини г. Парашки.
Лісові деревостани на даному шляху утворені переважно з бука, ялиці, смереки, з домішкою явора, берези. Тут можна зустріти козулю європейську, оленя благородного, кабана, а також звірів які занесені до Червоної книги України та перебувають під особливою охороною, а саме ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, глушець, рябчик, саламандра.
Вздовж туристичного шляху на полонині зростає понад сто видів лучної високогірної рослинності, серед них рідкісні – орхідні, лілія лісова та гронянка півмісяцева (папороть), цибуля переможна. На межі лісу та полонини росте рідкісне буково - горобинове криволісся. Під впливом переважаючих вітрів на верхній межі лісу смерека утворює унікальні прапороподібні крони, які починаються майже від землі. На відкритому просторі полонин можна побачити канюка, яструба, підорлика, крука.
З вершини впадає в очі великий пояс лісів ( 15 км ), який тягнеться від долини р. Стрий між Туркою і Яворою аж до західних Горган за Свічею. На північному заході зеленіє Громовий ліс у верхів′ях р. Брички, яка впадає до Стрия в районі с. Крушельниці, добре видно долину р. Стрий, та прилеглі села: с. Верхнє Синевидне, с. Корчин, с. Ямельниця та Урич. При добрій погоді можна побачити скелі Довбуша в Бубнищі.
Є кілька легенд, пов'язаних із цією горою. І про дочку князя Святослава, убиту Ярополковими нелюдами, яка звалася Параскевією. І про вільну красуню Парашку, яка, утікаючи від татар, таки знайшла свою смерть на схилах гори. І просто про жінку Параску, що на Великдень вигнала на гору воли пасти, витягла куделю, і сіла прясти та й скам'яніла разом з волами за цей великий гріх. Біля підніжжя вершини розташована кам'яна плита з написом:
« 1015 рік загинула і похована дочка Переяславського К. Святослава – Парасковії. І цю гору названо Гора Параска».
В 1999 році на вершині гори поставлений металевий хрест, висотою 10 м - молоддю м. Сколе та м. Самбора.
Температура повітря зі сходженням на вершину опускається. До мандрівки треба детально готуватися: скласти речі у наплічник. Рекомендовано взяти з собою: сірники, компас, ліхтарик, аптечку, невеликий ножик (у чохлі), питну воду, карту, неважкі продукти з високою поживністю та посуд для приготування їжі. Під час проходження шляху будьте відповідальними та уважними, не залазьте та не заглядайте у нори, дупла, а також у гнізда, адже там можуть бути різні мешканці лісу, яких своєю зацікавленістю Ви можете потурбувати та спровокувати тварину на агресію при захисті свого житла та потомства.
Сходити з вершини гори Парашка можна туристичними шляхами в с. Коростів, Корчин, Крушельниця та м. Сколе.