Туристичний шлях до водоспаду починається з однойменного села Сопіт на кінцевій автобусній зупинці. Сільською грунтовою  дорогою прямуємо попри храм Архистратига Михаїла, збудований в 2011 році  до  притоки Сопітчанка,  яка закінчується водоспадом.  Висота його близько 8 м з об′ємним котлом. Назва походить від «сопоту», тобто шуму води. Це один суцільний високий водо- скат, водна маса якого не спадає  вертикально, а стікає по жолобу під кутом близько  70⁰. Через те, що повноводний потік зачіпає підстилаючі уступи, він стає неймовірно спіненим. Круглий широкий котел, вибитий Сопотом, довкола  вкритий рясною мокрою зеленню.      

   Побувавши на водоспаді через поле звертаємо на грунтову дорогу і прямуємо до лісових масивів.  Проходимо через мішані пристигаючі буково-ялицеві  насадження,  в яких можна зустріти: козулі, оленя, кабана, рисі, кота лісового, борсука  та почути  мелодійний спів лісових птахів. По закінчені лісової дороги звертаємо вправо через потік на шлях, яка веде вгору через стиглий буковий ліс з горбами, покритими мохами, де часто при сприятливій погоді виростають білі гриби. В старих дуплястих буках  оселяються  білки, горностаї, куниця, карпатські соні.

Далі піднімаючись вбік полонин на висоті  1000 м н. р. м. виходимо  до  добре збережених старовікових лісів  з елементами пралісу. Це  двоярусний ялицево-яворово-буковий деревостан вертикальної зімкнутості віком 190 років, площею 37 га. У трав′яному покриві зустрічаються: лунарія оживаюча, баранець – червонокнижні види; астранція велика, плаун колючий - рідкісні види. На деревах -  різні види лишайників та трутовиків.

Праліс — лісовий масив, який ніколи не зазнавав людського втручання і у своїй структурі і динаміці демонструє природний розвиток. Його ґрунт, клімат, флора, фауна і життєві процеси не були  зруйновані, і не змінені через лісокористування, випас худоби або інший прямий чи непрямий вплив людини

        Посеред насаджень з розтоки  бере початок струмок,  в руслі якого є маленька криничка зі смачною питною водою, яку на таких висотах  знайти  важко.

  Рухаючись у верх по схилу наближаючись  до  верхньої межі лісу  проходимо криволісся, за яким починається полонина.

       Криволісся — тип рослинності з домінуванням специфічної деформованої чи сланкої деревно-чагарникової рослинності, зумовлений суворими кліматичними факторами, властивий для субальпійських  ландшафтів.

   Сопітське криволісся  представлене хвойними і листяними стелюхами -  полягаючими  деревами і чагарниками із зігнутими шаблеподібними стовбурами і гілками, які повзуть по схилу. Взимку вони полягають під вагою снігу, а на весні випростуються і продовжують свій ріст.

    Назва «полонина» місцевого походження, що у  бойків означає гірські безлісні простори  вище від верхньої межі лісу. Полонина вкрита густими і соковитими луговими травами . Тут  на висоті 1120 м н. м. ростуть лілія лісова та декілька видів  зозулинців (червонокнижні види),  арніка гірська, верес, чемериця, калган, звіробій та інші.

Повернутися можна назад до села Сопота або через урочище «Вила» до с. Крушельниця або через урочище «Вори» - «Зелемінь» до с. Підгородці.