Водоспад відомий на Львівщині; Найвища вершина в нацпарку (1268 м.н. р.м.);
Туристичний шлях бере свій початок із с. Корчин. У верхньому кінці села на «Шляхті» відвідувачі побачать міст через Велику Річку і звернувши наліво біля вказівного знака долиною річки прямуємо лісовою дорогою 5 км до водоспаду Гуркало. Річка в період дощів стає повноводною та бурхливою. Щоб не збитися з шляху, в кінці села, де закінчуються забудови, повертаємо на право, проходимо повз кручі правого берега і прямуємо луками, багатими різнотрав’ями до урочища «Ставищі». За переказами місцевих жителів тут свого часу були ставки, де вирощували пстругів. Це назва струмкової риби гірських водойм – форелі. Пструг зустрічається у холодній чистій воді Великої Річки і перебуває під особливою охороною.
Далі туристичний шлях прямує через урочище «Поташнє», де за часів Австро-Угорщини виготовляли поташ (сода) і проходила вузькоколійка, залишки земляного полотна, якої збереглися до нинішнього дня.
З ліва за річкою встановлено пам’ятний знак місця загибелі референта СБ ОУН-УПА Івана Корчинського (псевдо Корчак) в часи визвольної боротьби (1947 р.).
На підході до водоспаду дорогу буде перетинати Велика Річка декілька разів. Вже перед самим водоспадом в кінці довгої поляни, де часто таборується «Пласт», дорога востаннє перетинає річку і вузька стежина веде до самого водоспаду.
Водоспад Гуркало має дуже гарний вигляд і чарує око мандрівника. Висота падіння води – 5 м. Він складається з одного каскаду, розділеного скельним виступом на два потоки, один з яких значно повноводніший від іншого; у посушливі пори менший струмінь майже зникає. У підніжжі водоспаду є водобійний котел близько 10 м у діаметрі, глибина у якому сягає 2 м. Гуркало відповідає своїй назві під час паводків, коли витрати води Великої Річки сягають максимуму, і водний потік стрімко біжить зі схилів хребта Парашки, з великим гуркотом спадаючи зі скельного виходу порід. На березі водоспаду є затишна та миловидна галявинка, яку так облюбували туристи.
З долини водоспаду відкривається мальовничий краєвид гори Парашки, крайньої справа. Для продовження маршруту повертаємося на основну дорогу і йдемо нею на захід, тримаючись річки. Дорогу перекриває шлагбаум НПП «Сколівські Бескиди», який обмежує заїзд у лісові насадження. Вище за течією бачимо перекати, які називають Малим Гуркалом. Далі маршрут повертає на право через старий буковий ліс на гору Діл. Тут можна побачити вікові буки в діаметрі до півтора метра, багато з яких дуплясті та вкриті трутовиками, а також горби вкриті мохами, улюблені місця проростання білих грибів. В лісі зустрічаються: саламандра, куниці, білки, козулі, кабани, олені, зрідка рисі та ведмеді. На вершині «Діла» розташований металічний хрест. З цього місця є декілька маршрутів сходження про що інформує вказівний знак. Туристичний шлях веде на північний захід через зарослі берези та ліщини (місця гніздування лісових птахів), особливо рябчиків, і доведе до підніжжя гори Парашки. Найбільш складно буде біля самої вершини, де треба подолати три крутих «препори». Перед самою вершиною починається криволісся та зарості ягідника чорниці в ріст людини.
ПАРАШКА – (рідко – Параска) – найвища вершина однойменного хребта (Парашка) в Сколівських Бескидах. Висота 1268.5 м над рівнем моря. На схилі гори встановлений пам’ятний камінь, на вершині – хрест. За легендою гора названа на честь Парашки – дочки ( за іншими версіями - жінки) князя Святослава Володимировича, сина Володимира Великого, яка була вбита на цій горі дружинниками Святополка Окаянного в 1015 році. Цій події передувала битва між Святославом та Святополком біля міста Сколе.
В ясну погоду її далеко видно з прикарпатських рівнин на відстані від 40 км, а панорама з вершини гори завжди є предметом захоплення туристів та фотографів. З Парашки добре видно інші вершини, а також села: Коростів, Крушельниця, Корчин, Верхнє та Нижнє Синевидне.
Трав′яний покрив на хребті є дуже різноманітний з багатьма рідкісними рослинами, більшість яких занесені до Червоної книги України. З північного схилу гори беруть початок річки Крушельниця, Росоха, Велика Ріка та Мала Ріка, які впадають у річку Стрий.
З вершини можна повернутися назад по тому ж туристичному шляху або на м. Сколе, с. Коростів та с. Крушельниця.
Готуючись до походу, не забудьте взяти з собою: сірники, компас, ліхтарик, аптечка, невеликий ножик (у чохлі), питну воду, карту, неважкі продукти з високою поживністю, посуд для приготування їжі.